Це один з розкішних взірців сакральної архітектури цього краю. В далекому 1777 році,ще за австро імперії з дозволу імперитриці Марії-Терези за власний кашт був побудований деревяний храм на честь апостолів Петра і Павла і таким чином заснований монастир.
Проіснував моннастир в первинному вигляді не довго,так як в 1825 році монастир був знищений вогнем,через дії двох парубків, харчуючих у їдальні в монастирі. Від полум'я вогню врятували вівтар і пару ікон.Ніхто не знає як виглядав дерев'яний храм,так як не збереглося ни одного зображення.
В 1828 року, за ігумена Йосафата Качановського, був побудований мурований храм.Освяли церкву у 1831 році, на день святкування священномученика Йосафата. Після ремонту,який був розпочатий три роки назад, церква була освячена 4 грудня 1934 року. З 1939 року як прийшла радянська влада,розпочались гоніння,репресії,переслідування УГКЦ. Поруч з храмом у підвалах мордували св'ященників,монахів і вірян. В цій катівні закатовані :Севірян Бараник,Віталій Бараник, Яким Сеньківський,віддавши свое життя за віру в Бога.Під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ,в 2001 року 27 червня вони були оголошені блаженними.
В 1959 році храм був переданий педагогічному інститутові і став для студентів клубом танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії. Від 1990 року вже в незалежній Україні василіянський Монастир святих Апостолів .
